Рей Бредбері
Головна ідея творів Бредбері - гуманістична тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, Знання із Варварством. Особливо виразно прозвучала вона в написаній у похмурі, ганебні для Америки роки маккартистської реакції, повісті 451° за Фаренгейтом. Це історія світу, в якому люди почали спалювати книги. Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж таки тема в повісті Щось лихе до нас іде (1962), і в новому романі Смерть - діло самотнє (1985) вона вкладена в досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоч, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію Кульбабового вина.
Письменника глибоко тривожили машинізація і породжене нею надзвичайне поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсису, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині. Бредбері чітко розрізняв технологію та її застосування. "Я передаю людям свою любов до життя", - сказав Бредбері в одному з інтерв'ю. - "Я навчаю їх бути свідомими - ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття".
Підсумовуючи себе як особистість, Бредбері порівняв себе з «гранатом, наповненим зернами ідей для творчості - зернами книжок, зернами віршів, зернами п'єс».
Цікаві факти
- Бредбері не користувався комп'ютером і свої тексти друкував на старій друкарській машинці. Втім, коли у 2011 році видавництво Сімон&Шустер (англ. Simon&Schuster) висловило намір видати 451° за Фаренгейтом в електронній формі, Бредбері дав згоду на це - хоча й після деякого опору;
- На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів Бредбері не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку;
- У останні роки життя - після перенесеної хвороби - був прикутий до інвалідного візка;
- Онук Рея став актором, чим фантаст дуже пишався. Він жартома казав, що той проживає життя Рея, роблячи те, чого сам письменник не встиг.
